Поріг «геніальності»
Технічно в посібниках Векслера (WAIS) або Стенфорд-Біне немає офіційного ярлика «геній». Однак психологи зазвичай використовують такі неформальні пороги:
- **115-129:** Вище середнього / Високий
- **130-144:** Дуже високий (найкращі 2%)
- **145+:** Винятково обдарований / Рівень «генія»
Рідкісність балу 145+
IQ 145 — це приблизно три стандартні відхилення вище середнього. Такий бал зустрічається приблизно у 1 з кожних 700 людей. Чим вище ви піднімаєтеся, тим астрономічнішими стають цифри. Оцінюється, що IQ 160 зустрічається лише у 1 з кожних 30 000 людей.
Дослідження Термана
У 1920-х роках Льюїс Терман розпочав знаменне лонгитюдне дослідження 1500 дітей з IQ понад 140 («Терміти»). Він хотів побачити, чи всі вони стануть геніями, що змінять світ. Результат? Більшість стали дуже успішними професіоналами — лікарями, юристами, професорами — але ніхто не став відомим «генієм» на рівні Ейнштейна чи Моцарта. Це свідчить про те, що хоча високий IQ є величезною перевагою, він не є гарантією легендарних досягнень.
IQ проти творчого генія
Багато дослідників стверджують, що «геній» потребує більше ніж просто високий «g». Він потребує поєднання високого IQ, нав’язливої наполегливості (витримки) та специфічного виду творчого мислення, яке дозволяє людині бачити світ абсолютно по-новому. IQ — це «підлога»; вам може знадобитися IQ 120 або 130, щоб бути фізиком світового класу, але як тільки ви перетинаєте цей поріг, інші риси особистості стають важливішими.
Виклики високого IQ
Перебування на екстремальному краї дзвоноподібної кривої може бути ізолюючим. Деякі люди з високим IQ стикаються із соціальною «невідповідністю» — труднощами у пошуку однодумців, які поділяють їхні інтереси або стиль спілкування. Це іноді називають теорією «комунікаційного розриву», яка припускає, що людям з різницею в 30 балів IQ часто важко ефективно спілкуватися між собою.